Всі ми з дитинства звикли, що ледь не в кожному місті іменини відзначаються саме на День визволення. У тій, страшній Другій світовій війні.

І ніхто донедавна не зміг би навіть подумати, що відзначатимемо нові Дні визволення... В голові не вкладається досі.

Але це реалії. І сьогодні - особливий для мене день. День визволення моєї вже рідної Авдіївки. 5 років. 5 років тому наші хлопці з 93-ї та ДУК звільнили місто від хаосу.

Місто, яке потім чимало натерпілося від "братньої" допомоги, ледь не поринувши у справжню гуманітарну катастрофу.

Місто, населення якого в певний момент скоротилося втричі.

Місто, яке вистояло. Відбудувалося. Оновилося.

Місто, яке дійсно має майбутнє!

І за це просто шалена подяка усім причетним: військовим, які зціпивши зуби боронили нашу Авдіївку, волонтерам із різних куточків країни та Європи, державним діячам, котрі завжди тримали руку на пульсі нашого міста. І своїй команді окремо дякую. Усьому колективу ВЦА! Усім працівникам наших структурних підрозділів. За витримку, за титанічну працю в цих надскладних умовах.

Сьогодні відзначили п'яту річницю. Багато зроблено? Я - максималіст. Для мене - мало. Але будемо робити й далі.

Сьогодні символічно пронесли великий державний прапор воїни 92 бригади. Ті, що зараз боронять наш з вами спокій. А за ними наша молодь. І це надихає!

Все буде гаразд! Вистояли тоді, немає перепон і майбутньому. Ми сильні! Слава Україні!