Чисельні кандидати в президенти вже почали експлуатувати тему Криму і Донбасу. Очевидно, що проблема війни і миру буде основною для виборця , й чи не ключовою для прийняття рішення , кого підтримати. Я , на щастя, не кандидат в президенти чи канцлери, але так склалося, що набагато серйозніше занурена в цю проблему, аніж 99% кандидатів .

Тому дозволю собі певні оцінки.


1. Перше і ключове. Як правило, ніхто з кандидатів і кандидаток протягом 4 років війни ЖОДНОГО РАЗУ не були на Донбасі. ЖОДНОГО разу не поспілкувалися з людьми з окупованих територій на КПВВ, не відчули біль трагедії в селах сірої зони, не поспілкувалися з людьми зі звільнених територій, не знають настроїв військових, не бачили, як змінилася наша армія, яка в 14 була реально вдягнута у шльопанці і секунд-хенд, на озброєнні мала передану волонтерами стареньку техніку, та й нагодована була волонтерами( привіт колишнім міністрам оборони, які розпродали все, що лежало на складах). А зараз, нехай не так швидко, але Армія модернізується. Тому розлогольствування про долі Донбасу в багатьох кандидатів - це чиста теорія з київських ресторанів і офісів, при слабкому уявленні реалій. З осені вони помчать на Донбас, й будуть в своїх хіпстерських піджачках і білих сукеньках, або натягнутих по такому випадку броніках, вишибати сльозу . Задавайте ім одне питання: де ви були попередні чотири роки? Чому стояли в стороні і жодного разу не приіхали. І всі заяви прес-служб про те, що мовляв, їх керівники вже пили чаї в батальйонах свого імені на якихось таємних позиціях , просто не піаритися- смішні в контексті людей, які піарять свій вихід на власну кухню, не те що на фронт. 


2. Всі опоненти нинішнього президент забувають нагадувати , що він обіцяв закінчити війну за пару тижнів. Забуваючи, що коли країна стікала кров’ю, вони якраз сховалися , занишпорилися і тільки критикували збоку, побоявшись розділити роботу і відповідальність. Кандидатам варто показати карти червня- липня 2014, коли майже весь Донбас був в окупації і палав у вогні ( хоча кандидати в своїх заявах вже лякають, що це президент нападе на Донбас і все буде палати, забуваючи, про 14). Так ось, менше ніж за місяць після інавгурації , Порошенку і армії, разом з добровольчими батальйонами і нацгвардією , вдалося звільнити Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ, армія майже дійшла до Луганська і Донецька. Це викликало шок в Кремлі, де планували легке повторення кримської весни на Донбасі, й на палаючий Донбас, де до того місцевих бандюків- безлерів підбурювали і прокормлювалм рублями і зброєю маргінали - гіркіни, зайшли серйозні « человечки» - регулярні частини російської армії. Танкові дивізії, десантники, фсбшні структури, Це вони впритул розстрілювали наші частини біля луганського аеропорту, й під Іловайськом. Тоді вони ще не ховали шеврони і маркування своїх танків. Й коли наших обпалених хлопців на розбитому гелікоптері евакуювали до найближчого військового госпіталю в Дніпро, то там вони лежали серед плісняви і на іржавих ліжках в пошарпаному коридорі. Бо той військовий госпіталь.....правильно, продали ..., задовго до Порошенко . Дуже патріотичні міністри оборони. Тоді, у серпні 2014 я була шокована побаченим проданим російському Внєшторгбанку!!!!!! госпіталем і ми зMariya Ionova і Ірина Луценко спрямували десятки запитів в СБУ, прокуратуру. Завдяки позиції волонтерів Дніпра, нинішнього мера Філатова і його однодумців, нашій спільній боротьбі нам вдалося повернути госпіталь МО. Не підкажете, чому туди не їздили на зустріч з пораненими і - особливо- колективом - колишні міністри і мабуть і кандидати?

 3. Кандидати в президенти загадково розповідають про мозкові штурми, які вони ведуть в європейських і американській столицях і напрацьовують механізм повернення Криму і Донбасу. Гарантують, що вони за день чистісінькою англійською домовляться про створення будапештського і женевського формату замість нормандського. Це наївність або пропулізм, на жаль. Бо для створіння будапештського формату потрібна не лише воля українського президента, а, в першу чергу, готовність американського і російського. Путін категорично відмовляється навіть говорити про Крим. Він готовий до будь - якого формату тільки на одній умові: якщо там підпишуть капітуляцію України, зроблять заяву, що визнають російську юрисдикцію Криму, а столицю України перенесуть в окупований Донбас. Його мета- офіційна заява ЄС і НАТО , що Україна ніколи не до єднається до цих структур, а її майбутнє- під протекторатом « старшей сестри».Будемо відверті- США поки що також не висловили бажання доєднатися навіть до нормандського формату, розширивши його. А нинішня політична кон’юнктура ще більше ускладнює таку можливість. Звісно, Україна ДУЖЕ зацікавлена в більш активному залученні США до миротворчих процесів, й дійсно США , підписавши меморандум, взяли гарантії щодо нашої безпеки. Тому так важливо через постійний діалог з нашим стратегічним партнером , наполягати на посилення санкцій проти РФ, в першу чергу економічних, й на надання нам зброї. Також ми повинні якнайшвидше адаптувати нашу армію і силові структури до стандартів НАТО й наполягати на ПДЧ і перспективі членства. Членство України в НАТО зупинить РФ, а не розв‘яже їй руки. Й посилить сам Альянс, який сьогодні Росія випробовуєте на єдність.

 4. Політика щодо окупованих територій. Ми повинні посилити нашу інформаційну і гуманітарну політику, й до речі, в цих питаннях жодної ініціативи від чисельних кандидатів в президенти ( окрім діючого Президента) НЕ БУЛО. А дехто навіть не голосував за реінтеграцію Донбасу і визнання РФ агресором. Ми повинні боротися за молодь з окупованих територій. Нехай вони навчаються в українських вузах, а не воюють . Ми значно спростили процедуру вступу до українських вишів дітям з окупованих територій, й ці програми потрібно рекламувати.

 5. ВПО. Ключові проблеми цієї категорії - житло, нехай навіть соціальне , й працевлаштування.Й було б добре, якби наші західні партнери, які стільки технічної допомоги надають на різноманітні антикорупційні структури і ГО, все ж допомогли нам більш серйозно в відновленні звільненого Донбасу. Надали програми допомоги для перенавчання ВПО , створення ними малого бізнесу, побудову соціального житла. Також в усі чисельні проекти, які фінансуються урядом США і Єврокомісією , я б вставила один обов‘язковий пункт, що серед реалізаторів проекту обов’язково мають бути і ВПО. Заохотивши таким чином працедавців брати переселенців на роботу. 5. Уряд значно не допрацьовує в питанні подання позовів проти РФ. Ось тут дійсно хочеться більш активної позиції міністерства юстиції , аби загнати РФ позовами не за Можайськ, але точно в Гаагу. Але.... тут би хотілося й позиції власників втраченого майна. Зверніть увагу, що поки що ЖОДЕН із власників вкрадених металургійних підприємств, шахт чи заводів на Донбасі не подав позови проти « старшого брата». Тим часом ці самі власники відверто підтримують кількох кандидатів, надають ім в безлімітне користування свої телеканали. Сподіваючись, що ті віришать питання з РФ полюбовно? Не вирішать. Тому ще один маркер: публічний кандидатів до власників вкрадених РФ українських підприємств негайно формувати позови до міжнародних судів. Зверніть увагу- поки що тільки Порошенко звернувся до уряду з нагадуванням, що закон про реінтеграцію вимагає створення міжвідомчого комітету по підготовці позовів і він має бути створений ще 2 місяці тому! 


6. Амністія. На цю делікатну тему кандидати воліють не говорити, в суспільстві популярна теза про суцільну зачистку. Моя позиція наступна : ми точно нічого і нікому не забудемо. Але мир вимагає прощення. Тому маємо прийняти закон про перехідне правосуддя , де точно визначити, хто лише співпрацював з окупантами й може претендувати на прощення чи альтернативне покарання, як то соціальні роботи. А хто нестиме повну відповідалтність за військові злочини. Також я за створення єдиного реєстру жертв і реапараціі, які маємо вимагати і від РФ - яка зруйнувала нашу інфраструктуру, демонтувала і вивезла заводи, затопила шахти. Але репарації мають виплачувати жертвам і бойовики- мародери, які віджимають власність, відбирали майно. Тут дуже цікавим є хорватський і колумбійський досвід. 


7. Чи можливе врегулювання виключно військовим шляхом. Всі, хто обіцяє військову перемогу - голослівні популісти. Ставка на політико - дипломатичний шлях з посиленням армії і військовими елементами. Ідея президента про миротворців з широким мандатом тимчасової адміністрації наблизила б політичне врегулювання. Нічого сильнішого жоден з інших кандидатів поки що не запропонував. Чи зараз реалістична миротворча місія- поки що РФ не дає добро, але політрадники в рамках нормандського процесу наполегливо працюють, аби зблизити позиції. 


8. І головне. Ніхто не воюватиме за Україну, щоб вам говорили чисельні кандидати. Перемога - це наша справа.

За ці роки ми стали сильнішими . Й у військовій , й в дипломатичній сфері. Тому стоїмо нашій позиції: жодних переговорів по Україні без України, ніякого обміну Криму на Донбас, наші союзники - підписанти будапештського меморандуму мають посилювати санаційний тиск на РФ до повного відновлення територіальної цілісності і суверенітету України.