Законопроект №7163 ставить крапку в дискусії щодо ролі Росії у конфлікті і створює додаткові можливості для координації силових органів у протидії російській агресії. Це позитив і вже факт.

Але, схоже на те, що в проекті залишились норми, які протирічать Конституції України і можуть спровокувати безконтрольне обмеження прав і свобод людини та масові порушення щодо цивільного населення на невизначеній території, прилеглій до зони бойових дій. 

Фактично депутати запропонували застосовувати до цивільних громадян обмеження правового режиму воєнного стану, не оголошуючи цей самий військовий стан. Натомість гарантії відновлення чи захисту прав громадян, передбачені правовим режимом воєнного стану, у цьому законопроекті відсутні.

На мою думку, ці проблеми законопроекту є дуже поганим сигналом від політичної еліти усіх кольорів мешканцям підконтрольної та непідконтрольної державі територій Донецької та Луганської областей. 

Ми хочемо жити так, як нам зручно. Зберігати дипломатичні відносини з агресором, обговорювати привабливі ціни від прямих закупівель у Газпрому, будувати наметові містечка у центрі столиці, штовхатися з поліцією і демонструвати патріотизм у теплих студіях. 

А ви там собі, у Маріуполі чи Краматорську, змиріться з тим, що до вашого житла можуть проникнути або вашу машину використати без гарантій компенсації.

Обмеження можуть і повинні бути в умовах агресії. Але не може такого бути, що одним надаються конституційні гарантії від свавілля і чіткі процедури, іншим-потенційне безправ’я і непрогнозованість власного становища. 

Підкреслюю, що законопроект чітко не визначає територію, де ці обмеження прав громадян можуть бути застосовані. Враховуючи політичну нестабільність та боротьбу між державними інститутами, корупційність управлінських процесів, важко спрогнозувати, де і коли ці обмеження, недеталізовані процедури можуть бути застосовані.

Багато важливих нюансів та процедур будуть врегульовані підзаконними актами, що створює просто необмежений простір для зловживань.

Є питання і щодо конституційності деяких повноважень Президента України, набутих у контексті цього законопроекту (наприклад, право визначати межі окупованих територій і таке інше).

Навряд ці положення проекту були принциповою позицією Президента України, вони суттєво не вплинуть на його політичну вагу.

При цьому сам факт наявності сумнівних положень стане предметом політичних маніпуляцій, тривалість і наслідки яких важко спрогнозувати. 

Якщо підсумувати, то «хотєлки» та популізм політичних суб’єктів заклали суттєві ризики у проект такого важливого Закону. Але, у будь якому разі, дочекаємось остаточної версії проекту.