Детектив, трилер, відьомський роман: що почитати авдіївцям на ніч

Гостросюжетна література завжди пишеться авторами, які або мають життєвий досвід, і таким довіряєш найбільше, або професійними імітаторами. На щастя, фаховий підхід до теми романів у цій добірці, в якій і трилер, і міська магія, і динамічна мелодрама, гарантовано – так само, як і задоволення від тексту, запевняє avdttvka.city.

Лів Константін. Коли я бачила тебе востаннє. – Х.: Віват, 2020

За сюжетом цього детективу з елементами психологічного трилеру, життя докторки Кейт Інґліш ідеальне. Вона спадкоємиця великих статків; має чоловіка й доньку, успішну кар’єру й розкішний маєток. Усе змінюється тієї ночі, коли Лілі, матір Кейт, знаходять убитою у власному будинку. На похорон приїздить Блер, подруга, з якою Кейт колись була нерозлучна. Щойно Блер береться до неформального розслідування, стає зрозуміло, що у вищому суспільстві Балтимора не все так просто. Оприявнюються невірність, брехня і зрада, а напруженість досягає точки кипіння. Своїми запитаннями Блер налаштовує подругу проти родичів і друзів.

Убивцею може виявитися будь-хто: давній друг, батько, чоловік. Але хай ким він є, очевидно, що Кейт наступна в його списку…

Татьяна Бонч-Осмоловская. Пока есть на земле цикады и оливы. – К.: Каяла, 2021

Сюжет цієї незвичайної історії нагадує водночас і класичну драму, і пригодницький травелог, і казкове фентезі. Тому до самісінького фіналу не зважаєш на те, що в подорож у часі та просторі, про яку розповідає авторка, запрошено не лише дорослих, але й підлітків – настільки «старшим» видається вік проблем, які поміж іншим розв’язано у цій містичній історії. Схожій водночас на міф, притчу і казку – настільки прадавня демонологія у ній вплетена у сучасний «буденний» сюжет.

Тож класична ситуація в родині п’ятнадцятирічної героїні на ім’я Ганя – батько з гостями зневажає дружину піснею про чужоземну красуню, і та відправляє дочку по чарівний гребінь, який зробить її неперевершеною – продовжена карколомними пригодами, в яких далеке королівство, зустрінуті чудовиська, супроводжувальна магія і містика, які нагадують казки Андерсена і братів Грим. Крім того, дійство у цій неймовірній історії, розгортається, окрім решти казкових місць, у Кіммерії, Таврії, Кримському ханстві, Тавриді – тобто в Криму! Саме звідти можна побачити правителя далекої країни і зауважити загадкову тінь з котячими лапами, що промайне над землею…

Ганна Городецька. Інша Марія. – К.: Дім Химер, 2021

Щось незбагненне пов’язує обох Марій у цій загадковій історії — молоду й стару, столичну й хутірську. Детективна інтрига переходить і справжній трилер, а все разом виявляється справжньою міською магією. Авторка, яка працює в Національному заповіднику «Софія Київська», добре розуміється на цій темі, в основу «Іншої Марії» лягли її фахові знання як дослідниці українського фольклору, та її власний досвід, отриманий у Софійському соборі.

За сюжетом, Марія, дівчина з «темним» минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. З її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі… Тим часом, ніби у паралельному світі, який насправді, перетинається з реальним, на хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка, оскільки бабі потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння. Чи встигла Марія отримати «відьомські» знання? У будь-якому разі, початок всього у будь-якій історії – у нашому минулому, сакральній давнині, де формувався магічний код сьогодення. 

Ярослава Литвин. Рік розпусти Клауса Отто Баха. – Х.: Фабула, 2021

Цей роман – трагікомічна історія про те, які пристрасті часом вирують у серцях цілком пристойних осіб, і які фантазії вони плекають у своєму буденному житті. Адже мова про 43-річного німця, якому цілі дві жінки розбили серце – перша ще в школі, а друга – ставши дружиною, але зрадивши з далекобійником. Утім, природа, як завжди у таких випадках, бере своє, і часом це скидається на сумний каламбур.

А все тому, що головний герой роману – справжнісінький фетишист, який полюбляє колготи, у чому боїться признатися самому собі. «Клаус любив їздити у громадському транспорті, зумисне обираючи години пік, і непомітно старатися гладити жіночі коліна й литки, пірнати у глибину під коліньми, швиденько водити вказівним і середнім пальцем». Утім, запірнути йому доведеться, минувши інтернет-знайомство, аж до незвіданих глибин України, де він шукатиме своє кохання, потрапляючи у халепи, проходячи випробування і залишаючись справжнім Дон Кіхотом і останнім романтиком нашого сьогодення.