Народна традиція наділила свято додатковими смислами-побажаннями здоров'я і благополуччя, оживанню всього живого після зими, символом чого є верба, повідомляє avdeevka.city із посиланням на narodna-pravda.ua.
Найпопулярніша традиція в цей день-освятити в церкві гілочки верби. Це роблять під час вечірньої служби в суботу або вранці в неділю. Хоча, строго кажучи, в церкві освячують не вербу, а присутніх в храмі людей.
Вербу приносили додому і легенько шмагали гілочками рідних, примовляючи: "Будь здоровий, як вода і багатий, як земля". Вважалося, що це принесе здоров'я і благополуччя в будинок.
Цілющі властивості приписували ниркам верби ("котикам"). Їх розжовували або запивали водою під час хвороб. Відвари використовували для лікування хвороб шкіри - зовнішньо.
Існували й інші народні традиції. Наприклад, якщо в цей день посадити гілочку верби в городі - це обіцяє хороший урожай, а незаміжньої дівчини - швидкий шлюб. Також вірили в те, що якщо дівчина цілий день буде думати про вподобаному їй хлопця - до вечора вони обов'язково зустрінуться.
Цей день проводили в сімейному колі, за скромним пісним столом. Правда, в це свято на один день дозволялася риба.
У це церковне свято не можна лихословити, бажати зла, засуджувати. Зазвичай відкладали всю домашню роботу, особливо важку фізично, наприклад, в поле. Худобу не виганяли на пасовищу. Дівчата не розчісували волосся, щоб не накликати біду.
Не можна викидати торішні гілочки верби з церкви. Їх зазвичай спалювали.
Не збиралися галасливими компаніями, особливо з алкоголем, адже триває суворий Великий піст.
