27 січня – Міжнародний День пам'яті жертв голокосту. Пам'ятну дату запровадила Генеральна асамблея ООН.
“Голокост, який призвів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, завжди слугуватиме всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…" – зазначається в Резолюції № 60/7 від 1 листопада 2005 року. Україна приєдналася до вшанування Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту у 2012 році.
27 січня 1945 року війська 60-ї армії 1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті – Аушвіц-Біркенау на території сучасної Польщі. За оцінками науковців, через Аушвіц пройшли 1,3 мільйона людей. Понад мільйон із них загинули.
Усього жертвами Голокосту стали 6 мільйонів європейських євреїв. Півтора мільйона з них були з України. Були знищені майже всі єврейські громади, які існували на території нашої країни до Другої світової війни. Більшість українських євреїв – жертв Голокосту була вбита під час масових розстрілів. Саме тому в Україні символом геноциду євреїв стали не газові камери таборів смерті, а Бабин Яр у Києві. У цьому місці лише 29-30 вересня 1941 року нацисти розстріляли 33 771 єврея.
Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.
Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.
