Авдіївка, Мар’їнка, Красногорівка, Гранітне, Чермалик, Сартана – боєць спецпідрозділу КОРД з позивним Фокстрот допомагав мешканцям усіх населених пунктів, які постраждали від рук бойовиків. Але саме обстріл Східного у Маріуполя став глибокою раною у серці бійця. Саме цей теракт визнано найкривавішим за всю історію неоголошеної війни на Донеччині.
До 4-ї роковини з того чорного дня Фокстрот поділився з police.dn.ua тим, що бачив та пережив.
У 2014-2015 роках боєць спецпідрозділу КОРД з позивним Фокстрот працював в Орджонікідзевському райвідділі міліції (зараз – Лівобережне відділення поліції Маріуполя) оперативним співробітником. Його напрямком була боротьба з незаконним обігом наркотиків. Оперативки, розробки, документування наркозбувальників, ліквідація осередків продажу і вживання наркотиків… Війна змінила майже все в його житті, навіть напрямок діяльності. І початок змін – на початку 2015-го.
24 січня. Звичайна субота, звичайний робочий день для працівників тоді ще міліції. Керівництво – на нараді, оперативники – планують заходи. 9.15. – усе, що ще кілька хвилин тому кипіло, немов завмирає. Серед тиші – лише гучні розриви снарядів. Один за одним, безперервно.
«Здавалося, що вибухає під вікнами райвідділу, немов здригалася земля. Такого ще не було за весь той час бойових дій. А вже за 10-15 хвилин весь особовий склад було піднято по тривозі, були сформовані групи і після екіпіювання ми висунулися на Східний», - згадує Фокстрот.
На питання, чи було страшно, відповідає чесно: «Звичайно, страх був присутній, але, що надважливо, не було паніки. Та й страх було дещо відкладено, бо ми розуміли, що є завдання серйозніші, аніж боятися, наприклад, рятувати життя».
Він разом із напарником виїхав на машині, але ще за кілька сотень метрів до епіцентру трагедії було відчутно її наслідки. Спецпризначенець й досі пам’ятає стійкий запах пожеж. І чим ближче було до точки призначення, тим жахливіша відкривалася картина.
«Горіли будинки, люди намагалися втекти з району. Хтось виїжджав на авто, дехто з речами пішки бігли в напрямку центру міста. Але на всіх обличчях, як на одному, була застигла паніка. Всі вони мовчки пересувалися вулицями, що палали, проходили повз тіла загиблих, які лежали вздовж дороги, в проходах будинків. І це було по-справжньому страшно», - сталева витримка, яка властива кожному спецпризначенцю, дозволяє приховувати емоційну складову. За кілька хвилин боєць продовжує: «Як співробітник поліції я багато стикався з трупами, але те, що було на Східному…мабуть до такої картини не був готовим ніхто. Посеред вулиці понівечені снарядами тіла, без кінцівок. Та найстрашніше, що люди настільки були налякані, що не звертали уваги на той жах під ногами».
На момент прибуття поліцейських груп у будівлі міського відділу міліції на Східному було розгорнуто діяльність оперативного штабу, куди увійшли усі підрозділи, задіяні для ліквідації наслідків теракту. Дії правоохоронців координувало керівництво обласного главку. На місці рятували поранених бійці «Азову» та представники спецпідрозділів системи МВС. Завданням поліцейських було документування наслідків обстрілів. Кожна смерть, кожне пошкодження мало бути чітко та правильно зафіксоване, аби винні рано чи пізно понесли покарання.
«На той момент обстріл закінчився, а обстрілювалися позиції українських військових. Ось це був той випадок, коли страх став не нашим ворогом, а навпаки, спільником. Він дозволяв прислухатися до розривів і пересуватися безпечними ділянками», - продовжує кордівець.
Але за кілька годин тиша знову змінилася розривами. Бойовики відновили обстріл.
«Під час роботи ми йшли до будинку, який ще гасили пожежники, коли знову почали лягати «гради». Я швидко знайшов місце, де можна було перечекати обстріл. Теж саме зробили й пожежники. Ми опинилися по коліна в воді. Але коли все скінчилося, ми мовчки переглянулися, зрозуміли, що серед нас поранених немає, і можна знову приступати до роботи».
Вдень документували, а вночі патрулювали «поранений» район, аби блокувати мародерство та у разі необхідності надати необхідну допомогу мешканцям. Та їх залишилися одиниці. Люди масово виїхали, а ті, хто залишився, боялися виходити на вулицю. Тому у дворах було видно лише патрулі.
Саме ті події змусили Фокстрота вдосконалити навички надання домедичної допомоги. Боєць пройшов безліч курсів від провідних спеціалістів і тепер є сертифікованим парамедиком у КОРДі. Не зважаючи на те, що службу у спецназі довелося нести по всій лінії розмежування, обстріл Східного він вважає найстрашнішим. І не дарма. Теракт обірвав життя 31 людини, в тому числі двох дітей, та скалічив 117 мирних жителів.
