Сьогодні, в четверту суботу листопада , в Україні відзначають Дня пам’яті жертв Г олодомору . З цього приводу голова Авдіївської ВЦА Павло Малихін звернувся до громадян.
«Голодомор. А що ми свого часу знали про нього? За відсутності будь-якої літератури чи письмових згадок, просто, із деяких переказів старших. Поняття, здавалося, якесь абстрактне. Особисто мене дуже зачепило на початку 90-х, коли кіностудія Довженка випустила свій легендарний фільм Голод-33 . Це треба було відчути. Це - справді одна із найкращих вітчизняних стрічок », - пишет Малихін на своїй сторінці у Фейсбуці.
За словами голови ВЦА, п овний голод , м айже без шансів на порятунок , панував н а європейському континенті, у «передовій» і «прогресивній» країні.
«Не той голод, коли тимчасово не можеш придбати чогось, або просто хочеш більшого. Той голод, коли уся твоя родина не має жодної крихти вже місяць. Бо забрали , - підкреслює Малихін . - І волонтери не привезуть, та й сам нікуди не поїдеш: грошей нема, паспорту нема і, не дай Боже, потрапити на «заградотряд». Інтернету нема, телефонного зв’язку нема, жодної комунікації із навколишнім світом. Чому сім’я помирає? Чому майже не лишилося сусідів? Як дивитись в очі своїй дитині, котра вже не може звестися з ліжка? Труднощі в країні, ще якесь лихо? А може все налагодиться? Не налагодиться. Так треба. Бо «родіна» і партія вирішили. Бо ви – українці » .
В цьому пеклі жили і помирали мільйони , нагадує голова ВЦА Авдіївки . Цілими родинами і селами.
«У нас нині два ключових завдання, зважаючи на ось такі дати . Перша – в жодному разі, ніколи і за жодних обставин не перетворювати подібні дні у формалізм і данину. Не просто вийти на акцію у своєму місті, а всім серцем розуміти і мозком усвідомити, як це і що це – Голодомор. Друга – не страждати, а пам’ятати. Шанувати полеглих і роботи висновки! Постійно думати й аналізувати – що нам робити і як будувати свою країну, щоб у жодному разі не повторювати цих трагедій , - пишет Малихін. - Тому й сьогодні не просто день скорботи і не просто данина національній пам’яті. Де б не були, будь ласка, поставте свічку. Розкажіть своїм дітям. Ми зобов’язані зберегти цю пам’ять назавжди! »
Адвіївска ВЦА надала к оротк у історична довідка про Голодомор 1932-1933 років в Україні ( з а матеріалами Українського інституту національної пам’яті) :
« Українська революція, що розпочалася у березні 1917 року, стала переломним моментом нашої історії. Тоді сформувалася ідея державної незалежності, яка визначила подальший розвиток українського народу. Революція прискорила становлення української української політичної нації, формування культурної еліти й економічного незалежного селянства.
Але після Жовтневого перевороту від 1917 і по 1921 рік на більшій частині території колишньої Російської імперії владу захопили комуністи. Вони окупували і знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену в 1917 році. Через затяту боротьбу українців комуністичний режим для зміцнення становища в Україні змушений був піти на створення у 1919-1920 роках квазідержави – УСРР і певні поступки українському національному рухові.
У 1920-х роках Україна переживала культурний ренесанс європейського зразка. Під гаслом «Геть від Москви!» формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції, орієнтовані на Європу. Створювалася національна система освіти, обґрунтувалася економічна концепція України як автономного економічного організму. Проте до кінця 1920-х років у СРСР ствердився тоталітарний комуністичний режим із суворою суспільною ієрархією. Бідь який прояв незгоди або нонконформізму (як індивідуального, так і малих або великих груп людей за професійною, національною, релігійною, партійною ознаками) негайно жорстоко придушувався і карався.
Форсована індустріалізація та суспільна колективізація кінця 1920-их призвели до невдоволення людей у різних регіонах СРСР. Найактивніше спротив чинила Україна, яка мала досвід власної державності у попередній період. Центром опору більшовицькій політиці стало українське село.
У 1930 році в Україні відбулося понад 4 тисячі масових виступів, в яких взяли участь, за оцінками дослідників, 1,2 мільйона осіб. Протести були стихійними та розрізненими. Добре озброєні і підготовлені війська порівняно швидко придушували їх. Але опір все одно змусив комуністів призупинити колективізацію.
І в 1932, і в 1933 роках у різних куточках України режим змушений був придушувати масові виступи – «волинки» - які ставали відчайдушними спробами доведених до межі голоду українських селян не стільки відстояти свої права, як просто вижити. За перші 7 місяців 1932 року органи ГПУ (главное политическое управление) зафіксували в УСРР 930 масових протестів виступів, що становило понад 56% усіх антивладних виступів в СРСР за цей час.
У першій половині 1932 року в Україні з колгоспів вийшли десятки тисяч селянських господарств, які прагнули відновлення економічної свободи. Незважаючи на тиск партійних і державних органів, майже 500 сільських рад ризикували відмовлятися від нереальних планів хлібозаготівель.
Цей стихійний спротив окупаційна влада назвала підготовкою антикомуністичного повстання, яке начебто мало вибухнути навесні 1933 року і використала як виправдання вбивства голодом.
Головна ж причина вчинення Голодомору полягала у тому, що українська нація, друга за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Україна стояла на заваді створення тоталітарної комуністичної імперії. Широку кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому режим поставив за мету знищити українців як політичну націю, котра рано чи пізно могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент – вбивство голодом.
Голодомор був спеціально спланованою і ретельно замаскованою каральною операцією.
Внаслідок умисного створення умов, несумісних із життям, за кілька місяців у 1932-1933 роках в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості й вичерпного поіменного списку жертв.
Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний та політичний розвиток українців як спільноти, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації, наслідки цієї катастрофи відчуваємо і понині.
Як засвідчують соціологічні опитування останніх років, три чверті громадян України погоджуються, що Голодомор був геноцидом, вчиненим комуністичним тоталітарним режимом проти Українського народу » .
24 листопада о 16:00 пройде загальнонаціональна хвилина мовчання, після якої українці вдома та по всьому світу запалюватимуть свічки пам’яті у себе на вікнах чи біля меморіалів Голодомору, чи де б вони не були.
До трагічної дати з ’я вився соціальний відеоролик, знятий Young&Hungry Production за підтримки Міністерства інформаційної політики України. Його посил - де би ти не був 24 листопада о 16:00 – вшануй пам’ять убитих Голодомором 1932–1933 років. С ері я соціальної реклами під назвою “Де б ти не був – вшануй!”, розроблен а до 85-х роковин Голодомору в рамках кампанії МІП та УІНП. Усі ці ролики об’єднує символічне гасло “Ми пам’ятаємо! Ми сильні!”
