Четверо коней із двадцяти шести залишилось на конефермі у селі Георгіївське Запорізького району. Привезені 7 років тому з прифронтової Авдіївки, тварини проживали на Вільнянщині. За ними доглядали дві запоріжанки: ІТ-технологиня Аліса Журик та її мати. А торік влітку, на вимогу власника, майже весь табун повернули на Донеччину.
Нині жінки доглядають чотирьох молодих коней. Кажуть, торік влітку не відвезли їх до Донецької області через юний вік — вони були піврічними лошатами.
"Кай і Дебора знали мій голос ще до свого народження. Бо тут стояли кобили пів року, і я підходила, гладила їх по животику, ще не знала, хто там, дівчинка, або хлопчик. Тому, коли вони з’явилися на світ, вони навіть за кобилу не ховались", — розповідає доглядальниця Марина Панюшкіна.
Коли лошата підросли, кожному дали інші імена, пов’язані з їхніми характерами, каже Марина:
"Роксана старша, вона домінантна кобила, а Дебора трохи молодша, вона повинна поводити себе так, як хоче Роксана. Так от Роксана у нас Роксана Каст, бо вона така міцна, як каст у персні, тримає оцю дорогоцінність".
Власним коштом звели ферму на околиці Георгіївського. Разом із друзями та волонтерами відбудували стайню, всередині облаштували денник та сінник. Небайдужі люди допомагали з сіном та кормами. Коні обжились і почали розмножуватися.
У 2015 році з прифронтової Авдіївки, на прохання тамтешнього власника, Аліса та її мати перевезли на Вільнянщину 23 коней англійської чистокровної верхової породи, оскільки тваринам загрожувала небезпека.
"Коли він приїхав сюди, почав роздивлятися і сказав, що тут недостатньо випасу, їм тут тісно, тому що було 26 голів. Їм потрібно більше, а в Авдіївці зараз тихо і можна перевезти їх туди", — розповіла Аліса Журик.
