Представники ГО «Донбас СОС» п родовжу ють привертати увагу широкого суспільства до шкоди цивільному населенню, завданої в результаті бойових дій на сході України. Про це йдеться мова в їх новому аналітичному звіті. 

За даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, які було оприлюднені у 25-й доповіді УВКПЛ ООН, станом на 15 лютого 2019 р. по обидва боки лінії зіткнення наразі нараховується понад 50 тис. будинків цивільного населення, пошкоджених чи зруйнованих під час бойових дій. І ця цифра не остаточна: конфлікт триває, обстріли продовжуються, досі не обстеженні частина житлових об’єктів вздовж лінії розмежування, куди не мають доступу ні власники нерухомого майна, ні місцеві органи влади, підкреслюють представники «Донбас СОС».

Найбільше було пошкоджено чи зруйновано житлових будинків у 2014-2015 роках. Зі зменшенням інтенсивності бойових дій житлові об’єкти зазнавали руйнувань у населених пунктах, що розташовані у безпосередній близькості до лінії розмежування та військових позицій сторін конфлікту. Окрім житлових будинків, у багатьох приватних домогосподарствах були пошкоджені чи зруйновані господарські будівлі: гаражі, літні кухні, сараї, туалети тощо. Також зазнали пошкоджень присадибні ділянки та земля. Частина населення тривалий час не могла, а деяка й досі не може, користуватися землею. Відновлення нерухомого майна цивільних громадян, в переважній більшості випадків, відбувається за рахунок міжнародних організацій та самих громадян.

В рамках реалізації ініціативи «Подолання безкарності за масові порушення прав людини та інші міжнародні злочини, вчинені в умовах збройного конфлікту», що підтримується в рамках проекту ПРООН «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні» за фінансового сприяння Міністерства закордонних справ Данії та програми «Права людини та правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження» представники «Донбас СОС» підготували аналітичний звіт: «Збройний конфлікт на сході України: шкода, завдана житлу цивільного населення».

Метою аналітичного звіту автори документу визначили зменшення кількості порушень норм міжнародного гуманітарного права на сході України, що могли призвести до пошкодження чи руйнування житлових об’єктів, та сприяння у відновленні прав цивільних осіб, житло яких зазнало ушкоджень внаслідок бойових дії в Донецькій та Луганській областях.

Відповідно, цілі та завдання звіту такі: 

оцінити масштаби руйнувань житлових будинків внаслідок бойових дій у Донецькій та Луганській областях та проаналізувати заходи, що вживаються для відновлення нерухомого майна цивільних громадян; 

дослідити можливі порушення норм міжнародного гуманітарного права, які могли призвести до пошкодження чи руйнування житла цивільних громадян на сході України, та встановити вплив масових обстрілів на населення регіону;

дослідити міжнародні механізми захисту майнових прав цивільних осіб під час збройного конфлікту;

розробити рекомендації органам влади щодо захисту майнових прав осіб, постраждалих від збройного конфлікту в Україні. 

В основу аналітичного звіту була покладена інформація, яка як звернення надходить на «гарячу лінію» ГО «Донбас СОС» (свідчення мешканців або власників майна, що було пошкоджене або зруйноване внаслідок проведення бойових дій у низці населених пунктів).

Результати дослідження показують, що за час тривалого збройного конфлікту на сході України сторонами приділяється недостатньо уваги захисту цивільного населення за міжнародним гуманітарним правом і міжнародним правом прав людини.  Наші респонденти по обидва боки лінії зіткнення найчастіше зазначали, що поряд із зруйнованим будинком знаходилися військові об’єкти: блокпости, бойова техніка, військові позиції тощо. Існують випадки, коли військові позиції розміщувалися безпосередньо на території приватних домогосподарств.

Бої за контроль населеним пунктом або конкретним об’єктом та здійснення обстрілів з території, де знаходиться зруйноване майно, найчастіше називали постраждалі особи як події, що передували обстрілам, при яких зазнало руйнувань їхнє житло. Особи, житло яких постраждало на територіях, що не контролюються владою України, додатково вказували, що обстріли по населеному пункту могли здійснювати самі представники незаконних збройних формувань. Водночас існують випадки руйнувань чи пошкоджень житлових об’єктів, коли поруч не було військових об’єктів чи інших причин, які потенційно могли спровокувати обстріл.

Окрім пошкодження чи руйнування нерухомого майна внаслідок обстрілів, по обидва боки збройного конфлікту відбувалися факти грабежів будинків. У більшості випадків винних у пограбуванні  знайдено та покарано не було.

В Україні досі відсутня комплексна державна стратегія щодо захисту цивільних осіб, житло яких постраждало внаслідок бойових дій, що включатиме проведення оцінки завданої шкоди, створення оцінки пошкодженого/зруйнованого нерухомого майна, вирішення питань компенсації чи реституції.

Станом на 2019 рік постраждалі особи не отримують достатньої державної допомоги на відновлення житла, не можуть вільно користуватися та розпоряджатися житлом, що знаходиться в безпосередній близькості до лінії розмежування, не мають альтернативних варіантів для забезпечення майнових прав. Судова практика у справах про відшкодування шкоди, завданої нерухомому майну цивільного населення доводить, що цей механізм на практиці є неефективним. Нині до ЄСПЛ було подано понад 4 000 індивідуальних скарг щодо порушень, вчинених під час збройного конфлікту в Україні (як у Криму, так і на сході). Значна частина з цих справ стосується фактів пошкодження та руйнування майна цивільних осіб під час бойових дій.

Зі свого боку Україна розглядає події на її території як збройний конфлікт, але подібне національне рішення не означає, що і на міжнародному рівні позиція також підтримується, справи щодо цього ще мають бути вирішені компетентними судами. Практика роботи з притягнення винних до відповідальності показує, що докази вчинення злочинів мають першочергове значення у доведенні вини. Усвідомлення цього вкрай важливе для України крізь перспективу результатів розгляду ситуації як міжнародними судами, так і розслідування на національному рівні. Існує загроза, що в Україні належним чином не задокументовані усі  випадки порушень, насамперед на непідконтрольних уряду України територіях.