Акцію з хештегом «Спасибі соцпрацівникам» ініціювало Міністерство соціальної політики. Департамент соціального захисту населення Донецької ОДА приєднався до акції, щоб відзначити працю таких фахівців, як соцпрацівник авдіївського терцентру Олена Наумова, повідомляє avdeevka.city.
Уже 22-й рік жінка працює задля людей, самовіддано допомагає долати їм тяжкі життєві обставини. Наразі у неї 12 підопічних, кожний з яких має власну життєву історію.
- Дуже приємно відчувати, коли на тебе чекають та ти комусь потрібен. Ця професія, можна сказати, створена для мене, бо найбільшою радістю для мене є знання того, що я необхідна, що моя робота оцінена заслужено, – розповідає соціальний працівник Авдіївського територіального центру з надання соціальних послуг та соціального обслуговування Олена Наумова.
Першою в досвіді Олени Іванівни була жінка, з якою разом вони подолали 21 рік. Вони стали подругами і, як каже соцпрацівниця, дуже складно було виявити, хто з них виступав вчителем, а хто учнем, бо навчали одна одну і одна в одної вчились. Минулого року підопічна раптово пішла з життя, а у Олени Іванівни залишилось відчуття недосказаності, тому що не встигли навіть попрощатись. Дуже важко було втрачати людину, з якою протягом багатьох років вийшло створити майже родинні стосунки.
Але доля дарує неочікувані подарунки. Олена Іванівна Наумова приходить до своєї нової підопічної Надії Павлівни, де знаходить таке ж порозуміння, вдячність і повагу до власної праці. Надія Павлівна – пенсіонерка, яка давно не виходить з квартири. Нажаль, бабусі тяжко пересуватися за допомогою ходунків, тому на порятунок завжди приходить Олена Іванівна. Вона робить все, що необхідно.
- Ніколи в мене не було претензій до якості її роботи. Вона, наче хазяйка, приходить, витирає пил, готує їжу, гладить білизну. Мені і казати нічого не потрібно або про щось просити. Найцікавіше, що вона розуміє мене без слів. Вона частково компенсувала відсутність моїх родичів, бо стала мені, наче дочка. Іноді буває так, що ділиться зі мною власними переживаннями, то я їй і пораду дам, і пожалію, – розповідає бабуся.
Соцпрацівниця навчилась відчувати зміну настрою своїх підопічних та знаходити до кожного індивідуальний підхід.
- Важливо не тільки в горі підтримувати, а й вміти розділити радощі. Завжди хочеться підтримати добрим словом або, знаючи його чи її слабинку, принести якісь улюблені ласощі та хоча б на мить зробити щасливими, – відверто каже Олена Іванівна.
