У зв’язку з відзначенням Дня скорботи і вшанування пам`яті жертв війни в Україні, з метою належного вшанування пам`яті загиблих у Другій світовій війні , військово-цивільна адміністрація міста Авдіївка Донецької області просить 22 червня, у суботу, приспустити державні прапори України на будинках і спорудах органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій міста Авдіївка.
Підприємствам, установам та організаціям, незалежно від форм власності рекомендується обмежити проведення розважальних заходів.
Нагадаємо, що сьогодні о 09:00 біля меморіалу «Землякам-льотчикам» відбудеться урочисте покладання квітів та проведення хвилини мовчання на знак вшанування пам’яті за загиблими у Другій світовій війні.
Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.
Цей день встановлено в Україні «…з метою всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Другої світової війни, їх подвигу та жертовності… на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…» згідно з Указом Президента України від 17 листопада 2000 року.
Ранок 22 червня 1941 року трагічною сторінкою увійшов у життя мільйонів українців. У цей день розпочалася найжахливіша війна в історії нашого народу, яка забрала життя кожного п’ятого співвітчизника. Цей день нагадує нам про всіх загиблих, закатованих у неволі, які померли в тилу від голоду та поневірянь. Вогонь Другої світової війни бушував на території України 1225 днів. Саме з Україною пов’язані основні і вирішальні події на всьому 4500-кілометровому німецько-радянському фронті, де вирішувалася доля війни. Друга світова війна з її героїзмом і трагізмом, поразками і перемогами – це наша історія, історія наших співвітчизників, які стали жертвами гітлерівського фашизму.
Україна понесла надзвичайні втрати внаслідок цієї війни. Під час бойових дій та в полоні загинуло 3-4 млн. військових і підпільників, понад 5 млн. цивільних загинуло через окупаційний терор та голод в тилу, до 5 млн. жителів були евакуйовані або примусово вивезені до Росії та Німеччини, значна частина з яких не повернулася. Загалом, безповоротні втрати України склали 8-10 млн. осіб. Матеріальні збитки становили 285 млрд. тогочасних рублів. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 28 тис. сіл. За кілька місяців бойових дій територія України була повністю завойована. Мільйони людей опинилися в окупації, надалі з тавром «зрадників» прийнявши на себе тягар лихоліття, поки країна збиралася із силами, щоб дати відсіч ворогові.
Сьогодні поруч з нами живуть ветерани війни. Їм пощастило залишитись живими, але ветеранські лави рідшають з кожним роком. Турбота про ветеранів, постійна увага про їх потреби і запити – святий обов’язок – справа честі держави і суспільства в цілому.
Ніхто не забутий! Ніщо не забуте! Так ми говоримо своїм дітям. Ми стали передавати це з покоління в покоління. Ми закріпили цю пам’ятну дату в наших серцях. Але чи є надія уникнути повторення подібного віроломства і насильства по відношенню до нас і наших дітей? Вона є! Залишивши образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися любити. Любити тих, хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію. Тому ми виграли тоді. Тому перемагаємо зараз. І не дай нам Бог забути про це!
Сьогодні ми схиляємо голови перед святою пам’яттю полеглих, які своїм ратним подвигом, самовідданою працею забезпечили Велику Перемогу, перед мільйонами невинних жертв, яких забрала війна.
