Православне свято Великдень (цього року святкується 28 квітня), який в народі отримав назву Великий День (Великдень), став найбільш значущим у східних і західних слов'ян, і має величезну кількість дохристиянських традицій. Деякі традиції з часів наших предків збереглися донині, а деякі - стали частиною історії.
Основними мотивами в міфології великодніх свят є воскресіння, відродження, оновлення. На відміну від західних і східних слов'ян, головним святом у південних слов'ян є Юріїв день, повідомляє kanalukraina.tv
Великдень святкували протягом трьох днів, але великодні мотиви обрядовості можна побачити і в позаминулому тижні Пасхи - Світлому тижні, а також Страсному і Радоницькому.
Великдень перейняв ритуал освітлення пасок, приготування сирної Паски, фарбування яєць, прикраси будинку і інші обряди від весняного язичницького свята. У давні часи в цей день катали священиків і дияконів по траві, після того, як ті прочитали молебень на лляному або житньому полі. Це робилося для гарного врожаю льону і хлібу.
Напередодні Великодня, на Світлому тижні, для всієї родини відшивали новий одяг, а перед цим сім'я купалася в лазні, адже свято символізувало відродження. У цей день потрібно було позбутися від поганих думок, образ і нечистих мотивів. Також, не можна було вступати в подружні стосунки, інакше це вважалося гріхом. У цей день було прийнято просити про свої бажання, так як вірили, що відкриваються небеса.
Протягом Страсного тижня активно готувалися до святкування.
Після великоднього богослужіння наступав етап розговіння. Господар будинку обходив стіл навколо і зупинявся біля ікон. Після чого розрізав освітлені яйця і пригощав кожного члена сім'ї, бажаючи йому здоров'я і щастя.
Одним із священних місць в хаті у східних слов'ян був червоний кут. Там стояли ікони, освячені гілочки верби й вода, а також головний символ свята пасхальне яйце. Як тільки людина заходила в будинок, перед тим, як привітатися з господарями, вона зверталася до кута й хрестилася.
Залишки святкової їжі, жителі північних областей України зберігали аж до Юр'єва дня. Тільки тоді вони виносили їжу в поле і закопували по краях, вірячи, що це захистить поле від бур, гроз і негоди.
Одним з цікавих повір'їв було те, що в святковий день можна піднятися на горище із запаленою свічкою, і побачити домовика, який зазвичай ховався.
У пасхальну ніч особливе значення мав вогонь. Західні слов'яни розпалювали багаття після вечірньої служби.
Люди чекали світанку, адже схід сонця мав також велике значення. Раніше, українки молилися сонцю, а на Гуцульщині знімали головні убори і кланялися йому.
